Примара

Нічого особистого. Просто випадково почута розмова...


 я закрию твій простір
 в сірникову коробку...
 пролунає, мов постріл,
 мій проклін на півроку.
 в потаємній кімнаті
 потойбічного замку
 буду катом на страті
 твоїх мрій на світанку.
 відокремлю бажання
 ілюзорністю жалю,
 помарніють в стражданні
 твої очі зухвалі.
 на палаючих скронях
 не затримаюсь вітром,
 на вологих долонях
 заспокійливим світлом.
 промайну, як примара,
 залякаю до смерті.
 опівнічним кошмаром -
 мертва квітка в конверті!

 але це - не цікаво,
 я тебе амністую.
 просто вистигла кава,
 просто часу бракує...


Рецензии
Шикарственно!!! Респект и правополушарный гештальт!!! Ничего лучше на р1дн1й мов1 не читала! Такой стих тянет на гениальность. Оччень рада за тебя,
Оля

Ольга Федорук   24.01.2014 16:16     Заявить о нарушении
Олечка, не отзыв, а бальзам на душу.)))
Спасибо, дорогая!
Пойду немного погоржусь собой.)))

Ольга Марчевская1   24.01.2014 19:53   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.