i

i осінь накине на місто сувій, кольору терракоту.
і йтимуть дощі, швидкі й затяжнi,
і перейдуть тихо в сльоту.

і я так боюсь, я дуже боюсь,
не стріти тебе вже ніколи. трампліни мостів
й лабіринти доріг зацикляться в коло.

i що з моїх слiв? моїх пiзнiх слiв.
вони вже не змiнять нiчого.
i ниє нутро, i виє й болить, в раба

ймення твого.


Рецензии