Валентина Лысич. Сокровенное. Пер. с укр

С усердием я зельем притворяюсь,
Полынью горькой душу напою.
Не отрекаюсь. Нет. Лишь омываюсь
Слезами - без того не устою.

Зачем и знать тебе, что я желаю?
Зачем и знать тебе, что я люблю?
Свои все чувства по ветру пускаю,
А твой единый беглый взгляд ловлю.

Внутри меня - уныние и слякоть,
От заморозка меркнет красота.
Мы - связанные птицы. Неохота
Менять что-либо. И душа пуста.

Холодным вечером уже морозит,
Емшаном - зельем пахнет, аж горчит.
И осень раны новые наносит
На сердце, что и так уже болит...


          Валентина Лысич
http://www.stihi.ru/avtor/lysichvalya


            Приховане

Євшаном  - зіллям  з  ревністю  прикинусь.
Гірким  полином  душу  напою.
Не  відрікаюсь . Ні .  Лише  обмиюсь
Сльозами , бо  інакше  не  встою.

Навіщо  знать  тобі ,  що  я  кохаю ?
Навіщо  знать ,  що  я  тебе  люблю ?
Всі  почуття  свої  за  вітром  відпускаю ,
А  погляд  твій  хоч  нишком  -  та  ловлю .

Осіннім   зАморозком  відцвітає  врода .
На зболеній душі - сумна  сльота .
Ми  --  зв"язані  птахи , нам  неохота
Міняти  щось .  І  ось --  душа  пуста .

Холодним   вечором   таки  морозить ,
Євшаном – зіллям  пахне ,  аж  гірчить .
І  осінь  впевнено  штрихи  наносить
На  серце  зранене ,  що  ще  болить …   

2005 р.