Л. Костенко, Тот лес живой. Пер с укр

(вольный перевод)

Тот лес живой. Он видит наши души.
Шумят ветра в зелёной голове.
Трухлявы пни насторожили уши, —
Всю летопись запишут на траве.

Дубовый Нестор всё глядит сквозь пальцы
На белый вальс для радостных берёз.
А сонный гриб, во мху найдя канальцы,
Дождя напился и за день подрос.

Багрово… солнце с темнотой лесною
Сквозь облака покажет нам кино,
Далёкий звук… как будто под сосною
Медведи забивают домино.

На нас озёра смотрят с интересом,
Колышет туча сонные громы.
Пойду, поговорю-ка лучше с лесом,
И только после этого – с людьми.

                январь 2014

Ліна Костенко

Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною
у просвіт хмар показує кіно,
і десь на пні під сивою сосною
ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають незлісно,
колише хмара втомлені громи.
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.