Лина Костенко. Судьба

                Доля.
                Перевод с украинского.
   

   Приснился мне странный базар :
   под небом в чистом поле ,
   для разных людей продавали товар,
   Где каждый мог выбрать Долю.

   Одни были принцев не хуже ,
   вторые - как бедные Миньоны .
   Кто покупал себе Судьбу за гроши .
   А кто - и за миллионы .

   Кто-то  счастьем своим платил.
   Кто-то  отдавал  совесть.
   кто-то - золотом сорил.
   А кто-то отдавал здоровье .

   Судьбы -гадалки , тасуя дни ,
   к покупателям льнули .
   Судьбы сами набивались ко мне  .
   И только одна отвернулась.

   Я посмотрела в лицо  ее,
   душой позвала и  глазами ...
   - Ты не возьмешь меня , вот и все-
   Пошептала одними  устами.

   - А может возьму?
   - Ты просто  смирись с мыслью , -
   сказала она вскоре , -
   За меня надо платить жизнью,
   а в ответ я  принесу тебе горе.

   - Так кто  ты такая ?
   Как имя твое ?
   Что стоишь  такой платы ?
   - Поэзия - мы с ней вдвоем .
   А родила нас-Правда.

   И я ее приняла , как закон.
   И чудо большое настало :
   ночь прошла . И прошел сон.
   А Судьба моя - осталась.

   Я  Судьбу себе выбирала сама.
   И чтобы  со мной не случилось,
   претензий НЕТ ,получила сполна
   от Судьбы,той что мне приснилась.

            ***


   Наснився мені чудернацький базар:
   під небом у чистому полі,
   для різних людей,
   для щедрих і скнар,
   продавалися різні Долі.

   Одні були царівен не гірш,
   а другі – як бідні Міньйони.
   Хту купляв собі Долю за гріш.
   А хто – і за мільони.

   Дехто щастям своїм платив.
   Дехто платив сумлінням.
   Дехто – золотом золотим.
   А дехто – вельми сумнівним.

   Долі-ворожки, тасуючи дні,
   до покупців горнулись.
   Долі самі набивались мені.
   І тільки одна відвернулась.

   Я глянула їй в обличчя ясне,
   душею покликала очі…
   – Ти, все одно, не візьмеш мене, –
   Сказала вона неохоче.

   – А може візьму?
   – Ти собі затям, –
   сказала вона суворо, –
   за мене треба платити життям.
   А я принесу тобі горе.

   – То хто ж ти така?
   Як твоє ім'я?
   Чи варта такої плати?
   – Поезія – рідна сестра моя.
   А правда людська – наша мати.

   І я її прийняла, як закон.
   І диво велике сталось:
   минула ніч. І скінчився сон.
   А Доля мені зосталась.

   Я вибрала Долю собі сама.
   І що зі мною не станеться, –
   у мене жодних претенсій нема
   до Долі – моєї обраниці.