Мозолi

Мої метання – то не виклик долі.
Якщо благання, то напіввсерйоз.
У різних в різних є місцях мозолі,
Хтось сам собі мозоля, іншим – хтось.
Ті на ногах, які шукали волі,
А ті он на натруджених руках.
По різному вони болять, мозолі,
По-своєму той біль сприймає всяк.
Краси заради, завдяки невмінню,
З незвички, ще чужі й свої.
Ті запустили глибоко коріння…
А що ж мої, і де вони  - мої?
На задниці від вічного сидіння,
На язиці – дань нерозумній тріпотні.
Мозолить очі небо, не калюжі,
Це можна записати в позитив,
А той, що так постійно мулить душу,
То – авторське, до того ж – ексклюзив.


Рецензии
Пётр, у Вас в одном стихотворении целая энциклопедия мозолей.
Очень остроумно! Я Вам немного подпою на свой лад:

Стонем и вздыхаем, если
очень часто сильно трёт
то башмак, который тесен,
то одежды изворот.
Лодырю глаза мозоля,
работяга тот же вдруг
рассмеётся по неволе
над мозолистостью рук.
Как бы ни болело – сдюжу,
не найдя ничьей вины,
не избавив даже душу
от мозолей кровяных.

Ольга Фил   18.01.2014 20:55     Заявить о нарушении
Рад, что еще не намозолил Вам глаза. Если это экспромт, то Вы - виртуоз, а - нет, все равно отлично! Спасибо, с крещением, всего Вам хорошего.

Петр Коваль   18.01.2014 21:06   Заявить о нарушении
Стишок навеян Вашим, экспромт, похоже...
Вас тоже с крещением и всего, чего захочется!

Ольга Фил   18.01.2014 21:16   Заявить о нарушении
Пармезана (у?).

Петр Коваль   18.01.2014 21:19   Заявить о нарушении
О, Вы гурман!
:)

Ольга Фил   18.01.2014 21:27   Заявить о нарушении
А кем мне быть с моим центнером веса?

Петр Коваль   18.01.2014 21:30   Заявить о нарушении