Монолог олiгарха

Я --все. Я-- вся. Я-- пуп Землі!
Куплю я Сонце, Місяць, хмари.
А ви, убогі та малі,
Що вам Париж, Нью - Йорк, Канари?

Вас, ницих, доля  не пригорне,
Поки ви спали—її  вкрали.
Та навіть Крим і море  Чорне
Для вас уже чужими  стали.

Так хай гризуть вас лихо й злидні,
А ми-- в багатстві, ми-- у славі.
Ні ! Не потрібні бідні в Відні,
Вас засміє поляк в Варшаві.

Англієць, німець чи француз
Не хоче мати справи з вами.
А я--цабе, козирний туз,
Я-- на Гаїті чи Багами

Махну , лиш з’явиться  бажання.
Володар я цього життя,
Тому гребу у вас останнє
Без співчуття і каяття.

Поставлю вас я на коліна,
Зроблю немилим білий світ.
Ви живете -- це вже причина,
Щоб мордувати весь ваш рід.

Від сліз та  болю мати втіху,
Під корінь нищити прекрасне,
Дітей лишати щастя, сміху,
Майбутнє вкравши і сучасне.

Ми-- все. Ми-- вся. Царі Землі.
Що краще є, ніж наше братство?
А ви, убогі та малі,
Прийміть, як дар, кайдани, рабство.

Вклоняйтесь низько. Славте! Славте!
І вірте-- вродить скоро рясно.
В церквах свічки старанно ставте
За наше здравіє прекрасне.

Нам багатіти—вам бідніти
І будь-що будь.В такий- то час
Вам треба бідним зрозуміти:
Ми-- все. Ми-- вся. Боги - для вас.