Лина Костенко. И засмеялась ранняя весна

                І засміялась провесінь: – Пора!
                Перевод с украинского.


   И засмеялась ранняя  весна: - Пора! -
   Дорогой Черной, по Большому Лугу -
   смотрю : мой прадед, и пра-пра, пра-пра -
   за временем идут, как за железным плугом .

   Поля, поля, за полем снова поле,
   Дорогой Черной, по Большому Лугу,
   они уже в тумане - как в туманном море -
   за временем идут, как за железным плугом.

   Тяжелая у  вечности походка! -
   Дорогой Черной, по Большому Лугу.
   Я своевольная, свободная красотка -
   и неужели я иду  за плугом ?

   Уже заря? Какое я засею поле?
   Дорогой Черной, по Большому Лугу.
   И неужели я в тумане - как в туманном море -
   За временем иду и я, как за железным плугом..
   
                ***

   І засміялась провесінь: – Пора! –
   за Чорним Шляхом, за Великим Лугом –
   дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра –
   усі ідуть за часом, як за плугом.

   За ланом лан, за ланом лан і лан,
   за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
   вони уже в тумані – як туман –
   усі вже йдуть за часом, як за плугом.

   Яка важка у вічності хода! –
   за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
   Така свавільна, вільна, молода –
   невже і я іду вже, як за плугом?!

   І що зорю? Який засію лан?
   За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
   Невже і я в тумані – як туман –
   і я вже йду за часом, як за плугом?..