Перше кохання

Тут під вербами я у ті давні часи,
Коли став навесні розливавсь,
Де міцнішали наші дзвінкі голоси,
В тебе вперше в житті закохавсь.

Пам'ятаєш, чи ні: як тремтіла рука,
Коли тонкий твій стан обіймав;
Як ховалися ми, як нас місяць шукав,
Як зненацька з води підглядав.

Якось сталося так, що раптово зима
Заморозила наші серця…
Не той берег тепер і тих верб вже нема,
І доріжка до ставу не ця.

Лише місяць один не змінився ніяк,
Вечорами по ставу пливе.
Для закоханих він немов справжній маяк.
Привітав він сьогодні мене.

2014р


ПЕРВАЯ ЛЮБОВЬ


У пруда, где вершились весны чудеса,
Где растаял ледок на тропе,
Где звенели и крепли любви голоса –
Я впервые признался тебе.

Помнишь ли, как несмелой дрожащей рукой
Я твой трепетный стан обнимал,
Как скрывались?.. Луна нас искала с тобой,
Освещая лучом краснотал.

Как стряслось, что сковала зима берега,
Заморозив сердца на беду?..
А на том берегу больше нет ивняка,
И не та уж тропинка к пруду.

Лишь луна высоту не теряет никак,
Над прудом, отражаясь, плывёт.
Для влюблённых она, словно верный маяк.
Каждый вечер приветы мне шлёт.
19.01.2014 г.
          Перевел с украинского
          Владимир Петрович Трофимов