Він намагається забути те минуле,
Що залишило жгучі рани у душі,
І він уже не той ким має бути,
Він набагато старший за свої роки.
Він має статус в кожній точці світу,
І має хист у різних напрямах життя,
А все спасибі санітарці з інтернату,
Що винесла з душі усе сміття.
Він, будучи дитям іще малим,
Переживав багато страшних мук,
Бо мати, як повія, віддавалась всім,
А він поплачувався опіками рук.
Багато шрамів залишилося на тілі,
Від затушу цигарки й батогів,
І від "клієнтів" маминих тікав він милі,
Його жахливо катували кожних днів.
І ось настав вже час, що все минуло,
Ні, не забулось, а залишилось в глибині.
Доросле же дитя уже забуло,
Про різні жахи що затаїлись у душі...
Та зараз він багатий бізнесмен,
В якого є все те, що можна забажати,
А того хлопця, тремтящого в тенетах,
Як можна швидше прагне забувати.
50 оттенков серого
© Copyright: Анастасия Дзержинская, 2014
Свидетельство о публикации №114011708090
Свидетельство о публикации №114011708090
Рецензии