Приховане. Валентина Лысич. Перевод с укр. В. Миха

Євшаном  - зіллям  з  ревністю  прикинусь.
Гірким  полином  душу  напою.
Не  відрікаюсь . Ні .  Лише  обмиюсь
Сльозами , бо  інакше  не  встою.

Навіщо  знать  тобі ,  що  я  кохаю ?
Навіщо  знать ,  що  я  тебе  люблю ?
Всі  почуття  свої  за  вітром  відпускаю ,
А  погляд  твій  хоч  нишком  -  та  ловлю .

Осіннім   зАморозком  відцвітає  врода .
На зболеній душі - сумна  сльота .
Ми  --  зв"язані  птахи , нам  неохота
Міняти  щось .  І  ось --  душа  пуста .

Холодним   вечором   таки  морозить ,
Євшаном – зіллям  пахне ,  аж  гірчить .
І  осінь  впевнено  штрихи  наносить
На  серце  зранене ,  що  ще  болить …   

2005 р.   

Перевод с укр. Владимир Михайлов

Как емшан-зельем с ревностью прикинусь.
Полынью горькой душу напою.
Не отрекаюсь. Только лишь умоюсь
Слезами, иначе я не устою.

Знать ни к чему тебе, что обожаю.
Не нужно знать, что я тебя люблю.
Свои по ветру чувства отпускаю,
А взгляд тайком твой, всё-таки ловлю.

Ах, осень, жаль отцветает красота.
Душу мою ест слякотная грусть.
Ещё томит нас нещадно пустота.
Не лучше ль всё, как было будет пусть?

Холодным вечером опять морозит,
А емшан-зельем пахнет и горчит.
И осень смело нам штрихи наносит
На сердце, что изранено, болит...