Никола Вапцаров. Весна на заводi

Никола Вапцаров
ВЕСНА НА ЗАВОДІ

Переклад з болгарської Любові Цай



Вона із тими, хто у першу зміну
ввійти хотіла, та мотор
                сердито:
«Де твій жетон?
                Я тут стою незмінно,
сюди тобі не можна, бач,
                без спиту!»

Вона ж була настирлива й завзята,
ввійшла і вартового
                не спитала.
Ще й навстіж відчинила всі дверцята
і язичка мотору
                показала.

Ось раптом загула стара машина.
Та у людей
                не вийшло майстровито.
Мотор, збагнувши, в чому тут причина,
намірявся її
               відсторонити.
— Чи відсторониш ти?
                З якого дива? —
мішалка чавунова йде на кпини.
— Ну спробуй-но, вертухо буркотлива,
Бач, станемо до страйку, всі машини.

Замовк мотор. І вітер юний, жвавий
чорнозему пахкого
                ніс жаду,
і спів – широкий і ласкавий –
і ніг порепаних
                натомлену
                ходу.

Це ті, що нещодавно
                землю ралили
і пирхали, як коні навісні.
А інші біля вікон щиро марили,
раділи
           небу синьому
                й весні.

Зронив був хтось лайливе слово
                ненароком.
Дівоча пісня раптом ввись зліта...
На дівчину хлопчина
                кинув оком,
що й зашарілась та.

Тут вартовий підходить тихо-тихо:
«Сюди хто вдерся тайкома?» –
                спитався.
Та зрозумів усе собі на втіху,
підсвиснув,
              змовк та й
                геть собі подався.


***

Оригінал:

Никола Вапцаров
ПРОЛЕТ В ЗАВОДА


Тя искаше да влезе с първа смяна,
ала моторът изруга
                сърдито:
«Не може тъй,
                аз тук съм отговорен,
без марка где?
                Виж, портиера питай!»

Но тя бе някак страшно упорита
и не попита портиера. —
                Влезе.
Отвори някакъв прозорец горе
и скрито на мотора
                се изплези.

И изведнъж запя една машина.
Но хората
               работеха несръчно.
Разбрал коя е скритата причина,
моторът каза:
                «Аз ще я отлъча!»
— Ще я отлъчиш ли? — запита със
                насмешка
една добра чугунена бъркачка.
— Опитай се, бъбрива въртележка,
та ний за нея ще направим стачка.

Моторът млъкна. Вятърът донесе
отнейде
            топъл лъх на чернозем,
един напев — широк и весел —
и стъпки
            на напукани
                нозе.

Онез, които някога са
                порили
земята, пърхаха като коне.
А другите, прозорците разтворили,
сияеха пред
               синьото
                небе.

От папмашината изпсува
                някой грубо.
Едно момиче весело запя.
Един младеж го стрелна
                с поглед влюбен
и то поруменя.

Тогава влезе портиерът тихо
и каза:
          «Кой се контрабандно вмъкна?»
Ала разбра, виновно се усмихна,
почеса се,
              подсвирна,
                после млъкна.


Източник:
Издание Никола Вапцаров. Съчинения, „Български писател", С. 1979, под редакцията на Бойка Вапцарова