Я на руки оті подивлюсь,
Що від праці натруджені стали,
І до щічок своїх пригорну,
Щоб ніжнішими руки здавались,
А в долоні її покладу -
Свої крапельки сліз,
То від жалю,
Бо нестримно стискається серце моє,
Коли бачу я сум на її обличчі.
Чорноброва і постать струнка,
Карі очі і щічки рум яні,
Сильна духом,смілива була,
Добра, чуйна,весела вона..
Що ж це сталося,мамо, з тобою?
Чи у серці твоєму вже давно промайнула остання весна?
Чи, можливо, ти просто забула,
Що людина лиш серцем завжди молода ?!
Мамин руки
© Copyright: Наталья Мыкало, 2014
Свидетельство о публикации №114011609498
Свидетельство о публикации №114011609498
Рецензии