І нічого більше не треба.
Я не ти і ти вже не я,
Лиш останню краплю із неба
Поцілує засохша земля.
Нестандарт.Нелюдина.Нежінка.
Нетака,яку ти так шукав,
Я єдина у булці родзинка,
Яку ти так безбожно жував.
Я не прощена Богом і світом
З гори каяття лечу вниз
І злітаючи,зранена вітром,
Зачіпляюсь за мокрий карниз.
І нічого більше не треба.
Відпускаю руку...і мить...
Мені так хотілося неба!
Мені так праглося жить!
Та нічого вже більше не треба,
Треба жить,тільки жить й знову жить!
И больше ничего не надо...
© Copyright: Сваволя, 2014
Свидетельство о публикации №114011604283
Свидетельство о публикации №114011604283
Рецензии