Перевод с С. Есенина

Переклад з С. Єсеніна

Ні жалю, ні поклику, ні плАчу,
Все мине, як з білих яблунь - дим
Відцвітання золотом позначений,
Більше я не буду молодим.

І не буде битись, як раніше,
Серце, що взялося холодком,
Краю мій, березового ситцю,
Вже босоніж не пройтись лужком.

Дух бродяжний! Часом ти все рідше
Полум’я роздмухуєш із вуст
Де ти, де ти загубилась, свіжість,
Повінь відчуттів, бажань і буйств!

Все скупіші вже мої бажання,
Ти, життя, наснилося мені?
Ніби навесні п’янкою ранню
На рожевім я промчав коні?

В цьому світі всі ми будем тлінню,
Опадає з кленів листя мідь…
На віки моє благословення,
Відцвісти прийшлося і спочить…

**************
Не жалею, не зову, не плачу,
Все пройдет, как с белых яблонь дым.
Увяданья золотом охваченный,
Я не буду больше молодым.

Ты теперь не так уж будешь биться,
Сердце, тронутое холодком,
И страна березового ситца
Не заманит шляться босиком.

Дух бродяжий! ты все реже, реже
Расшевеливаешь пламень уст
О, моя утраченная свежесть,
Буйство глаз и половодье чувств!

Я теперь скупее стал в желаньях,
Жизнь моя, иль ты приснилась мне?
Словно я весенней гулкой ранью
Проскакал на розовом коне.

Все мы, все мы в этом мире тленны,
Тихо льется с кленов листьев медь...
Будь же ты вовек благословенно,
Что пришло процвесть и умереть.