Валькіріє, моя ти ясночола,
Побачив краєм ока я твою красу,
Душа моя всміхнулась мить до того квола,
Тебе ж я сам в Вальгаллу віднесу.
Не знаю чи радієш ти цим сагам,
Що я на твою честь зараз речу,
Я б враз довірив себе твоїм вАгам,
Ти обереш любов ба чи страшну січу?
В жилах моїх бурлять криваві ріки,
Вирує в моїм серці Раґнарок,
Та все ж не хочу я від цього ліки,
Ти - щастя мОє, не безжальний рок!
В ім'я твоє тут голови стинаю,
Моїм ненависті, злій люті, чорноті,
Про краще, світле я у сОбі дбаю,
Немає вже добра у воротті.
Ти спробуй ззовні вгледіти між бАгном, кров'ю,
Мою ту справжню, потаємну суть,
А я ж віддячу смертною любов'ю,
Все інше вІтри світом рознесуть...
Серця Рагнарок
© Copyright: Евгений Гарт, 2014
Свидетельство о публикации №114011601472
Свидетельство о публикации №114011601472
Рецензии