Вернусь додому, до світанку,
Як повертався я колись.
Зійду на ріднім полустанку,
Де місяць в росах, заблудивсь.
І стріне знову біла хата,
І матіоли, що не сплять.
Вони лиш в тому винуваті,
Що кличуть нас з доріг назад.
Зустріне пахощами квітень,
А вітерець війне теплом.
Всміхнуться мальви мені, квіти,
Що розрослися під вікном.
І вишні листям зашепочуть,
Проснеться яблуневий сад.
І буде слати мені в очі,
Кохання з неба зорепад.
Усе до болю тут, знайоме,
Лише стежина заросла.
І кущ жасмину біля дому,
З ним, пісні рідного села.
Лунає сміх, дівочий гомін,
Колише вітер давнину.
Ще сон-травою травень повен,
Пряде вже жито, сивину.
04 січня 2014 рік
Повернення
© Copyright: Евгений Попроцкий, 2014
Свидетельство о публикации №114011204171
Свидетельство о публикации №114011204171
Рецензии