Хардкор - перевод на Украинский язык

йшов нульовий рік, безкінечним своїм графічним зображенням гіпнотизуючи як звичайних, так і крутих чуваків. десь в районі старого міста я проблювався… де телефон? … алло! алло! не кидай слухавку! нам треба… сука! – я лупцював телефонною слухавкою по стіні до тих пір, доки вона не стала схожою на моє серце, моє розбите серце, що незрозумілим чином досі стукає… протиударний годинник… під зеленим, у синю смужку светром та голландською військовою курткою, купленою випадково у одного покидька. … - ей, придурок, ти що робиш? – мент, що вискочив з-за рогу (наче чортеня з іграшкової коробки, котру я подарував тобі два роки тому на день народження) хапає мене за плече. … - пішов ти нахуй! flash: зблиск, проблиск (англо-російський словник, видавництво «російська мова» 1991 рік. формат 70х100…16). після години сидіння у темряві, увімкнене на секунду світло, підключення до вічності, нірвана на халяву, мать його… тисячу разів я уявляв собі наше «розлучення назавжди» - червоні від сліз очі, напівпорожня електричка, безкінечність, що згортається в плюс, густа, мов журавлинний кисіль (до нього переклали крохмалю). … - ні, ні. я не можу. я не можу без тебе! насправді: - зрозумій, я не можу без неї. … - послухай… що ти говориш? ти що, проміняла мене на цю шльондру? вона ж доросліша за тебе років на сто! паскудна тварюка! я її… … - не смій так говорити про неї! ти ж нічого не знаєш! нічого! … - я знаю, що кохаю тебе! не кидай мене так! – ну а як? як мені тебе покинути? … - що ти говориш? ну хочеш, зустрічайся з нею, трахайся з нею, роби що хочеш, тільки не кидай мене! ми могли б усе розпланувати… … - що? … - скажімо по вихідних ти ночуєш у неї, по буднях… … - ти остаточно зїхав з глузду! зрозумій… зрозумій, що я тебе розлюбила! … - …по буднях я б приходив… тільки на годину… на дві. ми б робили тобі домашнє завдання. памятаєш, як раніше… … - перестань! будь ласка, перестань! все скінчено! … - що, що скінчено? … - все скінчено… … - алло! алло! не кидай слухавку… … ба! ніби приходить до тями! – мент гидливо ткнув мене палицею: - вставай, придурок. що, колян – звертається до напарника (він схожий на дастіна хофмана, який спився) – треба його до відділення… … - та пішов він в жопу! – дастін хофман спльовує і лізе в обідраний «уазік». … - подивись що він з телефоном зробив, козел! … - це б-був творчий акт! … - що?! я тобі дам зараз творчий акт, мать твою! … - покинь ти його! на нас михалич чекає! поїхали! – дастін хофман став моїм улюбленим актором. … - щоб духу твого тут не було! швидко! … за півгодини сиджу у ес. роберт сміт плаче кровавими квітами. дуже сильно болить підборіддя. … - зроби тихіше. … - а що? – вона заходить до кімнати з пляшкою портвейну – тобі ж подобається… … - зараз мені необхідні інші ліки! у тебе є пиво? … змішую вино з портером і пю великими ковтками. … - дивись що в мене є! … - дістає з кишені маленький паперовий пакетик. … - кава?! … - причому така прушна! … - за скільки покупала? … - двадцять баксів. … - щось дуже дорого. де? … - комісар продає, щоправда, говорить, що залишилось мало… … - ****ь! він допродається! у місті облава… … - ось тому так дорого, - акуратно висипає до кружки половину пакетика і доливає окропом. … - пий. … обпалююча, з присмаком паленого цукру гіркота. вставляє відразу. так, кайф непоганий. – слухай, підемо у «флеш», там сьогодні «оазис». … - що за група? … - та якійсь хіппі із зеленогорська. … - так я їх чув. у них ще два брати грають… гелохов діма та… *****, як другого звати? … - ну що, йдемо? тоді я вдягаюсь … повільно стягує халат. фон … червоні у синю смужку штори. звукова доріжка: «місте елфабет сейз». – тобі щось не подобається? (вона вдарила на слові щось.) я завжди мав сумніви щодо реальності власного існування. єдине, що його доказувало – реакція інших людей, позитивна, негативна … плювати. чим більше кількість, тим надійніші докази. саме тому… … - льоха, що мені вдягнути – джинси чи спідничку? … - спідничку… саме тому я, наприклад. … - ну як? … - круто. … - ні, ну ти хоч подивись. темно-зелений мохеровий светр, коротка спідниця із замші, чорні колготки, дитяча зачіска, з двома хвостиками, що стирчать в різні боки, перетягнутими брунатними, з білою смужкою резинками… … - підведись, гола, у кут і заткнись. … - ну, ми йдемо? … - звісно. давай тільки кави ще попємо. … - передознутися не боїшся? пиво, вино, ще й кава! … - нормально…  … старе приміщення «флеш», що плаче каналізаційною водою й блювотинням по капітальному ремонту, завжди викликало у мене почуття незручності (що я тут роблю?), всуміш з якимсь мазохістським задоволенням причетності до цього бруду. розвішані по стінах плакати панк-зірок сімдесятих (про них забули усі, окрім власників «флеша»), стільці зі зламаними ніжками та ціла юрба підлітків, що нахлебталися усілякої погані. щось дуже радикально пре. так, комісар гівна не продає. якість… ес мала рацію. а де ес? … - привіт льоха. дурень… ти що, знову кави нализався? … - та ладно… ти послухай… я зараз вірш пишу… ну-у-у там… про любов. але це не головне. ось так… е-е… про що я говорив? … неважливо, - поправляє волосся та прикурює косяк. … - а, ну так! у цьому оповіданні все буде навпаки. розумієш? … - що навпаки? … - наприклад, в ньому заборонений наркотик не кава, а, скажімо, марихуана… - пирхає і робить глибоке затягування – на, покури (як її звуть?) … - … а «так смердять скривавлені тампокси» група з виборга? … - еге-ж, і при цьому, їх по емтіві кожен день показують… … - та не показують їх по емтіві, розумієш? там у них все навпаки. шкереберть. тому «твот» не супер-група з парижа, а просто провінційні хлопці, які грають по усіляким сортирам типу «флеш». ну і так далі… … - і що в цьому прикольного? – не моргаючи, дивиться в очі. … - вона тут? – у мене серце застигнуло, дурень, воно ж розбите! гаразд, те, що від нього залишилось. весь облом полягав в тому, що я сам познайомив її з о. … - льоха, це твоя дівчина? я теж її хочу. наступна пісня «донт лук бак ін енджел», пяний в жопу гелохов, закривши очі виє в мікрофон. продираюсь крізь натовп вторчених петеушників – льоха, почитай вірші. – йдіть в жопу!. ось і вона. ця ***** ел. … - треба поговорити. … - що-оо-о? … - по-го-во-рити! … - ну йдемо, бере мене за руку і тягне в туалет. … - тут смердить. … - ну то й що, зате тихо. нумо льоха, давай: - ранковий щебет птахів явно дратував франсуазу. від кожного слова прислуги вона здригалася… … - що це за ***ня? … - у напрямку до гумбертів… - я її кохаю. … - я теж… кохаю. помічаю, що в неї тремтять руки. навмисно повільно дістаю сигарету з пачки. прикурюю. з усього розмаху бю цю проститутку в обличчя. охає, і закриваючись руками починає плакати. кидаю сигарету у розколотий (чиєюсь башкою?) унітаз і грюкаю дверима. ес недобре, явний передозняк. з безтямним поглядом сидить на колінах у якогось покидька з ірокезом. він нишпорить рукою у неї під светром і щось шепоче на вухо. ну-ну… - двісті грам портвейну та пляшку портеру … барменша з хворим хтивим поглядом. гикає і лізе під стойку … отже, в кожному негативному явищі завжди є позитивний процент, і це, бля, привід для оптимізму – сказав він і, втупившись обличчям в стойку бару, почав блювати. потім його довго били дужі хлопці в шкіряних куртках, а в колонках скиглив том йорк, зате у них гітарист хороший, подумала я, і остаточно вирішила звільнитися з цього йобаного закладу. мене заїбали всі, всі, всі … - з віком починаєш врубатися в людей. … - що? – прилиплий до табурета чувак підіймає на мене мутні від алкоголю й кави очі. це санітар. він працює в транспортній бригаді місцевої лікарні, тягає трупи та іншу погань: ампутовані частини тіла, брудну білизну та каструлі з кашею. десь рік тому запарив мене влаштуватися до них у бригаду. у перший же день, ставши свідком того, як він з напарником, з ідіотським сміхом луплять один одного ногами по голові (не своїми … відрізаними, загорнутими в бинти та поліетилен, вже нікому не належними ногами … обидві ліві … їх потім спалюють у пеклі) я відразу звільнився. сорок хвилин – особистий рекорд перебування на роботі. … - з віком починаєш поважати людей, мать його. … - це ти до чого? – від нього смердить йодом та дешевими сигаретами. … не зважаючи на ревнощі, що терзають мене, я ставлюсь до неї з повагою… … - що т-т-терзають?! а! ну-ну! до к-к-кого? невже до цієї лесбіянки? д-д-давай трахнемо її, на хрін! … - ага, в морзі! … - чо… чому в морзі? можна і не в морзі. а при… причому тут морг? – він з підозрою роздивляється вміст склянки. … - та так. … - ні, ти с-скажи!... – ти ба. у морзі. – одним духом випиває свою бурду (суміш темної кави і горілки, так званий «діснейленд», торохкає по мізках сильніше усіляких мескалінів) – я в морзі взагалі сплю! … - круто. … - так, с-сплю! а ось ти спав в морзі? хуй! і вони, вони теж, - широким жестом обводить бар рукою – т-т-того; не спали! ніхто! ніхто з вас не с-с-спав в морзі!!! і не бу… не буде! а я сплю!!! … - спав і спатиму. … - б-б-буду! буду спати в морзі! … - круто. … - а знаєш, чому? чому я можу спати в морзі, а ось т-ти і вза… взагалі ви, ви всі не можете? в-в-ви боїтесь!!! … - круто. … - т-так! боїтесь спати в морзі. боїтесь смерті й т-трупаків! я трупакам кручу «сливи»! б-б-беру його, нахрін, за ніс і к-к-кручу йому «сливу»… і щелбан! трясь! по лобу! ще – трясь по лобу!!! … - круто. … - іще т-т-трясь по лобу!!! я смерті не боюсь. смерть це пауза, а трупак використаний с… ска… с-с-скафандр! так! я беру його пальцями за ніс та кручу «сливу». к-кручу, кручу… - до нас підходить якийсь здоровий мужик. … - слухай, нормальна назва для оповідання «шкереберть»? – роблю ідіотське обличчя. … - ти чого, дурень, навіщо ти її вдарив? … - ще п-п-привозять рибалок… … - не лізь у це, будь ласка. вона виїбала… … - іх-іх-іхтіандрів, мать його… вони в-в-взимку тонуть, а навесні їх виловлюють і до нас… … - як це не лізь! я тобі зараз пізди… … - їм сливу не закрутиш! вони роз-розпухають… і носи у них лопаються (як мильні бульбашки?) я-я-якщо… нормально закрутити… … - ти не знаєш про що говориш. вона сама попросила. … так і сказала: «дай-но мені як треба, льоха!» … - він правильно… так все й було. … - я ч-чув, тобі мій хардкор не сподобався? … - приспів. сучасна російська культура це о. … домовляються і збираються трахати її вдвох, потім наїбошуються наркотиками, уломлюються до квартири … вона тиснеться до стіни … жовта футболка, трусики кольору венозної крові (це вже не рушниця, а автомат ніконова), в очах хічковський поліетилен – послухай, послухай… - ви що, зовсім здуріли? – а що? поговоримо… всі разом… втрьох… чи ні – трахатися, будемо втрьох трахатися? … перестань, ти ж її не знаєш, зовсім не знаєш – зверху й на колінах їй подобається більше, ніж на животі чи спині … потім плакала … натрахається і реве … боїться, сука, із задоволенням подумав я про ел. – ну перестань… ми просто… поговорити. слухайте, ви будете мене трахати? – насправді вона повторила – ви що, зовсім з глузду зїхали – чого-чого? – вогонь, що не запалився … дохлі свиристелі, календар з ображеним робертом смітом у парику, та свистячий з кухні чайник – так, ладно… ми зараз кави хуйнемо й звалимо … взагалі не вживала наркотиків … коли я підсипав до її чаю кави – з мутними очима забилася у куток й сиділа там усю ніч – то що? лизатимете один одного все життя? мені тебе шкода… смерті немає. ось трупак, він же нафіг мікробами напханий, як еклер кремом. може для того й помер, щоб вони… - олексію, тобі треба піти … ти що, розбиратися прийшов – я хотів, щоб кривавиці у фіналі… як місячні … призначте день і відмініть страту … а може, вони просто передознуться героїном? чиста тиха смерть … чиста? та всю квартиру заблюють, нахуй … і де братимуть? … у санітара – по випадковому збігу (вгадаємо за ним непідготовленість автора) трупи оглядав дастін хофман … вони горланили, як за-рі-зані … гладка сусідка нічого не чула … зламаний слуховий апарат … горланили так, нафіг, коли їбались … ледве пізди собі не розірвали … вірші, що пузиряться у куточках покусаних губ, з розміром, що підстрибує від нетерпіння, висмоктані з твого роту десь на початку вересня, зпльовуються на потертий лінолеум … з мого боку безглуздо було хвалитися  - захопленість, з якою я розповідав про трахнутих провінціалок, звичайно ж передавалася і тобі, в той час ти трахалася тільки зі мною та якимсь однокласником у вічній камуфляжній куртці … в тринадцять грала з подружками у «дурня», та, що програла, задирала перед вікном (перший поверх) футболку … хлопець, що проходив повз, зїв тільки-но прикурену цигарку, потім довго розбризкував слиз по кімнаті, обклеєній жирноцицьковими топ-модулями … в перший день нашого знайомства, стала на коліна й почала розстібати ширінку мого секонд-хендівського левайсу. повільний політ комара, що обжерся крові, і твій теплий слизький рот до сих пір віддаються в моїх снах жалюгідними полюціями. … - льоха, льоха! чуєш? … - та він взагалі у відрубі! ну, *****, мудак! льоха, «флеш» зачиняється, підводься!!! – менти й єбля, плюс «життя вчили не по підручниках»! – ніхуя! – ось гівно! я його сам жодного разу не читав, хоча сцена в туалеті (приходять, нахуй, панки до клубу, а в ньому сцена в туалеті – ну-у там «комби» стоять і товчок на задньому плані), де він дівку в морду … - протидія хаосу – це вульгарний любовний щоденник. - чуєш? а чого він так надерся? – хуй його знає… ось мудак! підводься, льоха! льоха! я тебе додому не потягну! ну ти що? взагалі зарвався? – так, було б нормально … замочив обох, попередньо виїбавши … мастурбація розвиває абстрактне мислення … вінок сонетів … нікого він не вбивав, кавою передознувся, ось і все, тож хай підітреться своєю книжкою, а на бахтіна я взагалі срав … мастурбував в її парадній, а потім ще й нив під дверима … я не трусоцький, а маркиз де сад, не сповідь ставрогина чи порнофільм! лайно! – то кінчатимеш ти чи ні? – якщо тільки сльозами … дівчинка, для якої я сколотив, жваво й невміло, цю сумнівну реальність, розсунула ноги… те, що я не міг кінчити довгий час, поясняється почуттям гидливості та відрази, що зявилося відразу після останньої судоми твого, ще дитячого тіла, і справа навіть не в ел, що поблажливо гладила твої груди з видом екзаменатора, що пишається успіхами зухвалого вундеркінда … - ще дитя, а лейбніца напамять… … - який вона, в жопу, співучасник? – статистка … поки я шукав під ліжком брюки, чи тремтячими руками розгортав пакетик із залишками кави … ковтав огидно пахучу теплу рідину … прикурював сигарету чи ляскав вхідними дверима … ловив таксі … палив дітей в освенцимі і треблінці … втрачаючи свідомість, хапався за повітря чужими, неслухняними руками … вговорював шофера – до «флеша» … «двадцятку» … чи згадував, вирячуючись в розмазані провулки, куди я їду … відміняв лінійність часу … хапав санітара за лацкани вельветового піджака, намагаючись зберегти рівновагу (л-льоха, це ж лише с-скафандр. максимальний термін експлуатації не більший ста з хуєм років. хоча основна… кількість не витримує половини терміну, - із задоволенням закінчив він, засовуючи вказівний палець до рота мертвій старенькій, що затишно розташувалася на обробному столі) … підривав будинки у москві й волгодонську … залпом випивав пляшку портеру, розмінявши прокол коньяку на горілчаний опік … щипав за ногу знайому шлюху (твої вірші, льоха… - я їх ненавиджу) чи вивертав кишені у пошуках записника (ніколи не забуду твій телефон), вішав сергія єсеніна … доказував можливість існування чи отримував піздов на сирій, ледве освітленій вулиці (у такому стані це задоволення), йдіть нахуй … витирав кров з обличчя, уявляючи себе панк-зіркою Ілі, Ілія лама… чи мучився ненависною римою … блював в обійми ранкової зорі, ошаленівши від безсоння та наркотиків все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, все одно, уявляв, як ти вищиш під кривим кухонним ножем … - не треба, льошенька, ні … та заздрив своєму неіснуючому лихові … вбив би двічі, тому що ел твоє прізвисько… отже стою біля метро … підходить шлюха, причому ніби нормальна … груди там… домовились … потягла до якоїсь парадної… темно, нахуй, помиями тхне… йобнулась на коліна … в рот зібралася… я їй говорю – ні, нахуй, якщо таке діло, а тхне дійсно ****ець, я себе хочу відчути справжньою свинею. ну можу я себе відчути справжньою свинею за пятнадцять баксів? … - бзкштвно … - що? … - безкоштов…но, - в мене розколюється башка. де я? якийсь чєл в трусах. … хто це? продовжує, - коротше, знімай, говорю, брюки, труси, зараз вилижу у тебе поміж ніг. залажу, отже, туди язиком, а ця мерзота, прикидуєш, починає ссати. … - круто … - я відразу кінчив, врубаєшся? говорю – йди звідси, сука. вона зіскочила. виходжу з парадної, весь в цій липкій сечі від шлюхи, в цей момент – менти: відразу без слів починають бити, заламують, сують в свій «козел» … а вже темно було … у машині якийсь старшина горлає: все, ****ець, ми тебе, виродка, на сто років запакуємо. привозять у відділ, а там коротше біля входу дзеркало висіло … я в нього дивлюсь й починаю охуївати … все обличчя, волосся, комір піджака у крові … у місячних цієї смердячої шлюхи … тягнуть до якоїсь кімнати … там сидить дівчисько років дванадцяти, чомусь у рушник загорнута. … в неї менти запитують: це він? налякано дивиться на мене і мовчить. мовчить, врубаєшся? … - та і хуй з ним (те, що ми знаходимося у ес я вже зрозумів). чуєш, а я з «флеша» йшов, колись, щось ніфіга не памятаю (памятаю метафори – хочу бути точним)? … - так, я прийшов, ти вже в отрубі, на столі… … - чого, нормальна кава була… … - так ось, дівчинка ця. … - глухоніма. … - що? … - вона просто глухоніма була, так? … - на, краще покури, нафіг. … - що, нормальна тема? круто. ранок задеренчав в кватирці проїжджаючими фурами. – а де ес? … - на кухні, вторяки з кави виціджує – потім вона (все в тому ж хихикаючему халаті) наллє нам слабкої кави з кольором гарячої води. … - чуєш, я з «флеша» йшов колись? … - а я? … - а це що за кент? – хлопець в трусах починає хихикати разом з халатом (у нього коротке, кольору коровячого лайна волосся, широко розставлені очі і татуювання … свиня з бензопилою на плечі … нормальний, типу, чєл) – знайомтесь – льоха, це олексій, ой, я між вами – зараз, бажання… він, до речі, теж поет … - ненавиджу поетів. … - я теж. … - я теж – він продовжує хихикати – я … х-х – цих, б-б-лядь, альбатросів… … - ага, провінційні поети взагалі рідкісна мерзота. … - ну годі, рембо теж з провінції… і багрицький. … - все одно – мерзота, ось я тільки… … - льоха, це тебе. вона вказує пальцем на мене – тільки ти, тільки ти, тільки ти… - привіт, це я. … - а це я. … - чуєш, знаєш де взяти? … - гівно питання – підходь сюди, сходимо – тут взагалі-то недалеко … акуратно кладу слухавку. … - в тебе є «палп»? … - та фіглі це лайно слухати – схоплюється зі стільця мій опонент … - давайте краще «дет кеннедіс», це… - витягує з трусів касету, колоду порнографічних карт, плюшевого ведмедя, дві міліційні кокарди, пошарпане кишенькове видання еллюара, кальян для паління гашишу, обгризений штучний член, ляльку з відірваною ногою (вид її скаліченого пластмасового тіла обшпарив мої вії окропом), різнокольорову скляну кульку з бульбашками повітря усередині, старий номер «кул», грінпісовський значок, набір струн для електрогітари, строгий нашийник, тюбик гелю «шварцкопф», саморобну татуювальну машинку, маркер (розміром трохи менше штучного хуя), губну помаду (розміром трохи менше маркера), упаковку китайської вермішелі швидкого приготування, телефонний довідник «весь виборг» за двохтисячний рік, пільговий проїзний квиток, пачку цигарок бєломорканал… - хлопці, може досить … - ес висмикує магнітофонний шнур з розетки – у мене є двадцятка, підемо до комісара. … - я не піду – придурок стрибає на диван й перевертається обличчям до стіни. – і взагалі хардкор твій повне гівно. … - льоха, що вдягнути, джинси чи спідничку? … - спідничку. … - спідничку… ти взяла термос? поки вона вдягалась, ми різали один одного скальпелем … за цей час, зелений светр перетворився на сірий, з чорною смугою на груді. … - йдемо. звідки вона знає твій телефон? … - від мого питання повітря в парадній стало ще бруднішим. … - хто вона? о, так це вона дзвонила? ніколи б не подумала… … - вона зараз до тебе прийде. … - а чому ти … не залишився? якщо б, викреслена ще при першому коригуванні вірша фраза залишилась в оригіналі, я зїв би залишки серця, як пес лиже блювотиння. парадна у старому фінському домі, з похмурим сусідом, що ще не похмелився, який спускається з нами по сходах, великими вікнами з запльованим склом та порізаним ініціалами підвіконням, тепер завжди буде символом віри, матеріалізованим віршем, зверх усіх ініціалів пишу: хардкор… - котра година? … - пів на шосту – переходячи через дорогу, тиче пальцем в своє вікно – дивись. в ньому трясе башкою любитель джелло біафри. – знаєш, я його, здається, люблю. … - знаєш, я його, здається, не люблю. … комісар довго не відкриває двері. … - трима – сує білий пакетик. – зовсім, *****, охуїли, в такий час… … - які некрасиві труси – свище ес у двері, що захлопнулися. … у скверику – тут буде місто-сад – бодяжим третину з гарячою водою й випиваємо одним духом… … - іноді, я відчуваю себе лялькою, дивлюсь, і здається що опинилась в собі випадково… … - ага, монада, *****, летіла крізь безберегий спейс (зигзагом різала нірвану), потім – трясь! і ти, ти така … на всі боки дивишся… … - … і зараз вискочу із себе та знову стану тим, чим була… - дай запальничку - …камінням на березі затоки. (ти все брешеш, сука! вигадала цього козла, як про ел. – тепер женеш, камінням нахуй, набери гул затоки) – що, йдемо? … - не терпиться на шлюху подивитися? – кава-то, дійсно, конкретна … сигаретний дим здається настільки щільним, що, видихаючи, дивуюсь, чому він не падає на землю. … - все з тобою ясно … так скрипить пінопласт. люди, що поспішають на каторгу (до ноги прикований ланцюг з ядром), на тлі низького (воно-зараз-впаде) неба, що зливається з асфальтом, ловлять волю хаосу (ротом, зіницями), я, неосвічений, придурок та поет, з подругою – починаючою шлюхою і закінченою наркоманкою у свої сімнадцять, відміняю реальність. на нас озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються, озираються. … - а ти знаєш, що вона з ним їбалась… з льохою. … є різниця між ****ством та проституцією. з одного боку, героїзм ****ства очевидний та оправданий, і як діонісийський початок, і як бунт в напівпограничній ситуації. і, скажімо, якщо б ваша дівчина їблась зі всіма, просто так чи за лавандос, невже ви обрали б друге? проституція тягне на соціальне явище, але не дотягує до нього, тому що смокчуть на колінах, бля… … - чула новий альбом шик-спіри «оу, тело»? … - він говорить що ти нездара й невдаха… … - моя війна ніколи не закінчиться… … - ще, що ти просто шлюха, неврастенічна шлюха… - тупаю ногою по калюжі, вона вихаркує їй в обличчя фіолетовими бризками. … - ти… придурок!!! невже зараз зявиться дастін хофман? – на ходу викидаю з кишені свої злочини … сире балтійське повітря пузириться сірим туманом, лізе під комір, бруднить шию нагадуванням про майбутню зустріч … - ти був у шлюх? … в старому місті … там у них шоу … - їбати яке … забризкав слиною омонівський автобус … -  загалом, по парних днях у них достоєвський… … - як це? … - ну як! там соня маринадова, грушенька… … - котра гроші їла? … - … в прикидах, а головне, гон такий же, ти їй… … - а по непарних? … - … і горілка фірмова – «свидригайловка». по непарних? – мультики – прикинь, в тебе до рота білосніжка… … - хуйня! … - ні-і, хуйня, коли міккі-маус. і барменша, що раптом жиром заплила, снилась, гола в червоному парику, загрожувала пальчиком-сосискою і вішала білизну. на задньому плані погано прибитий ліхтар гойдався від мого дихання і пробудження, що наближалось … загалом, стою біля метро, підходить шлюха - пятнадцять баксів … реклама «марльборо» з алкоголіком-ковбоєм судорожно блимає, відбиваючись в очах безсоромністю та розсудливістю … - не бажаєте розслабитися? – та я взагалі-то не напружений … інтонація автовідповідача стікає по підборіддю з нафарбованих неможливо яскравою помадою пухких губ. між ніг в неї грязь. треба знятися. коли вони прийдуть? … він вмикає магнітофон. забризкане кровю порося як і раніше розмахувало бензопилою і навіть порохкувало … голився, ось і порізався – блиснув очима вниз її живота… фотографія висіла в кімнаті поміж книжних полиць та картини (у ній їбалися пацюки). він її одразу впізнав … пятнадцять баксів, великі цицьки… … - ось і ми! а чого ти в крові весь? … - голився, ну-у і порізався. ось ця шлюха – показує він твою фотографію (стань правіше … ось так!) – чого? … - чого? із-за якої мене в ментурі протримали дві доби. … - це ж в пітері було. … - ніхуя. … - а менти? ти все брешеш, сука! вигадала мені хайда … приспів … - на мить побач мене, я борсаюсь в словесному бруді, із залишками кави й червоно-білого сну в кишенях … він підібрав злочин в районі вокзалу … що вирячився в дзеркало … червоні очі, зелений рукомийник … у кутку кімнати, притиснувши коліна до підборіддя сидить о. … - ес знімає чорне пальто (в ньому ти схожа на сьюкс анд де бендшес), стрибаючи на одній нозі, наче їй у вухо потрапила вода – я хочу писати … - шипить вона наостанок … край імперії, що розвалюється, початку двадцять першого століття … плювати в дзеркало оперетковий стиль … крок восьмий, сонце фотоспалахом відплигує від кватирки … чорнила рідка свобода … оргазм метафора смерті … стрілятимуть у сирих підвалах … - льоха, мені внутрішній світ важливіший за зовнішні подразники … - кров усередині стрибає, жива – витече, згорнеться – майя! … - починаєш витрачати зусилля на обєктивізацію ріальності – відкозиряла неправильною голосною … пасіонарність перетвориться на жалюгідну і нездорову інфантильність, так згортається кров, що ще нещодавно сіпалась усередині, ранком зарізаної рими … на уроках обеже, після примірки протигазів хтивий доктор проспівав, що у період місячних не згортається … його, постійно щось шукаючу у кишені брюк, руку, зрештою відпиляла пильна, стандартно-клімаксуюча директриса … між коментарем та віршем, між підрядником та піснею, знайшов собі оргазм – ненависть й любов, страх й трепет, … - два куплети – два приспіви, … два притопи – два прихлопи … хардкор … брудна книжка з чистою сторінкою … між чичолиною та кручоних я сиджу на ліжку … спермою в обличчя … у тебе дзеркала в слизу … голий джарвис кокер виходить з кухні і зникає в районі туалету … це сильний, сильніший за той, той був… а цей крутіший, сильніший за цей … - і все, жопа. зїдеш з котушок надовго. ні-і, він точно бразильський. справжній. і навіть цикорієм, по ходу, взагалі не забодяжений … її навиворіт клітор, що трохи вилазить назовні, навіть через нейлонові колготки обпалив мої пальці … у вже здохлому тисячолітті, продавала каву в школах та студентських общагах, віддаючись будь-якій свині за пару ложок цього гіркого темно-коричневого порошку … вязко, бридко … зраджує, єбля з драг-ділером, власником джипу, власником девятки, репетитором з фізики, випадковим сусідом, продавцем з магазина електротовари, поетом з репутацією збоченого клоуна, гітаристом групи «так смердять скривавлені тампакси», недавньою знайомою з манерами порно-зірки … я захоплювався твоєю відкритістю і хтивим блиском вологих, зелених очей, вії ледве витримували центнери чорної туші … вона потече по щоках, змішається зі спермою та сльозами, потім її проковтне память. у кутку сиділа, звичайно ж, не вона. молодша сестра ес. чотирнадцять, з усіма витікаючими, з місячними, що недавно почались, вузькими стегнами і посмішкою лів тейлор. … - а! прокинулась… … - а ти? … - а я. судячи з усього нікуди не виходив з квартири. … - а я целка, целка, целка… - показала язик тямуще маля, я ущипнув її за груди, що тільки вчора виросли, і, врізавшись в телевізор плечем, закрив собою останню сторінку. залишилась просто мішура. за нею майже немає мене. зашифрував мрію поет. обривком цього вірша. і немає рядкові кінця.