Осене,ой,осене,що ти натворила?
Нащо ти батьків моїх сріблом покропила?
Нащо ти батьків моїх сріблом обписала?
Я від тебе,осене,цього не чекала.
Не чекала цього я,не чекала зроду,
Що майстерність так твоя змінить батькам
вроду.
Не чекала цього я, не була готова,
Адже фарба у батьків від роду чудова.
Осене,осене,як нам тепер бути?
І де фарбу для батьків їхню роздобути?
Де шукати фарбу ту,яка колись була?
В срібло батьків одягла і від них майнула.
Осене,ой осене,ти начаклувала,
Не питала дозволу – батьків фарбувала.
Не питала дозволу,робиш,що бажаєш,
І батькам у коси ще срібло ти вплітаєш.
Осене,ой осене,досить чаклувати,
Іншу фарбу для батьків не смій підбирати.
Не чаклуй більш,осене,не чаклуй,благаю,
Бо тепер вже до батьків сивих я звикаю.
03.10.2019 р.
Осене, ой осене
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2014
Свидетельство о публикации №114011210042
Свидетельство о публикации №114011210042
Рецензии