О, из загорья солнца добрый вестник. Лина Костенко
Ой, из загорья солнца добрый вестник.
Из-за далёких марей и морей,
Спешит с рассветом в хладные созвездья
Извечный дым извечных дымарей.
Костёр чабанский на заватре тлеет,
На долгой свае шелестит стожок.
И бурелом, громадою белея,
Гекзаметром на стёжках поперёк.
И лес поёт охрипшими басами,
Ведёт за повод тропку-борозду.
И кто-то кличет, видно, небесами:
Ведь я уже над облаком иду.
Здесь, в небе, не шумит ручья водичка,
Не свищет ветер, не шумит листва.
И только лишь Иванова Маричка
С того ли света окликает: – Йва-а-а!..
Оригинал:
Ой, із загір’я сонечко, з загір’я.
Із-за далеких марев і морів,
Щоранку йде в холонучі сузір’я
Одвічний дим одвічних димарів.
Чабанська ватра тліє коло за;ватри,
На довгій палі шелестить стiжок,
І бурелом громіздко, мов гекзаметри,
Лежить у лісі поперек стежок.
Співає ліс захриплими басами,
Веде за повід стежечку худу.
І це вже, певно, зветься небесами,
Бо я уже над хмарами іду.
Тут в небі тихо. Ані шум потічка,
Ні вітру шум, ні пташка лісова.
І тільки десь Іванова Марічка.
Із того світу кличе його: – Йва-а-а!..
Свидетельство о публикации №114011100098
Инна Гаврилова 04.03.2016 21:30 Заявить о нарушении
Взаимно к тебе:)
я
Светлана Груздева 04.03.2016 21:38 Заявить о нарушении