Навіщо сум? Навіщо стільки суму?
Навіщо починатись цьому дню?
Хай забуття куртину я відсуну,
та плину часу все ж не зупиню!
Все поглина байдужості пожежа,
в безодні розчиняються світи.
Я навіть і не знаю, як належить -
чи варто йти, чи сили берегти?..
Нехай пройду крізь всі пекельні муки
й життя складу в одну яскраву мить...
Не час, зарано опускати руки.
Навіщо мить, коли нема століть?
І раптом - ні! Є тріщинка, щілина,
б"є джерело, що переможе час!
... А на душі - тяжка, гірка краплина:
із року в рік все менше, друзі, нас...
Навiщо сум? Навiщо стiльки суму?
© Copyright: Светлана Похилько, 2014
Свидетельство о публикации №114011100942
Свидетельство о публикации №114011100942
Рецензии