Мої губи наповнені соком жадання,
І як бростка троянди до денного світла,
Прагну, як до криниці свого існування
Ти - поезія свіжого вільного вітру.
Мої брили тремтять від п’янкого бажання,
Ти, як чистий живець, що дає мені крила,
Непотьмарене, сяюче наше єднання
Те, що шлях до Едему для нас відчинило.
У розпечених лавах кохання хмільного
Голос твій шепотить, наче чорні перлини,
Від повіву твого в поволоці бузковій,
Дух і плоть тріумфують у ніжності плинах…
У розпечених лавах кохання хмiльного
© Copyright: Татьяна Фролова Донбасс Россия, 2014
Свидетельство о публикации №114011107909
Свидетельство о публикации №114011107909
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.