Талант з Львова?

Я була, забута усіма у світі,
І дарма, що Сонце було у зеніті,
А душа тонула у смердючому багні,
Я відчула серце, знову, на війні.
Там серед черствих сотень людей,
І таких пустих, й кривавих ідей,
Я не відчула пристрасті із грудей,
Коли писала опівночі десятий емейл,
Мені не хотілося плисти за течією,
Щоб потім не казати:"Згасни,Промитею,
Тобі ж не вдалося, запалити любовну фею,
А я знов буду мовчати, і вірити в ідею".
Але Прометей мені сказав:"Я,світоч,твій,
А древній, і гордий Львів - вічний пан!
Хоч завдає тобі, численних мук і ран,
Стареньке місто, обманних мрій і надій,
Ти лише повинна запам'ятати на віки:
Не завжди смерділи води, Полтви, ріки,
Бо у давні княжі часи,мудреці тут жили,
І для тебе, маленьке диво приберегли.
Тож міцно тримай у своїх двох долонях,
Щирість і ласку львівських левинят,
Що від злого ока усіх вберігають,
І додому закликають, освітлюючи шлях."

11.01.14 р.Б.

Спонукав до роздумів, цей запис журналіста, п. Остапа Дроздова - - - - > > > > > > :

http://www.octpib.info/Blog.aspx?IdArticle=458