***

Велика біда.

Почула десь Килина, що сунеться біда,
Горілки буде менше, підніметься ціна.
Прибігла до Параски, ой лишенько кума!
Ти чула за горілку? Що буде дорога.

Чого це ти Килино розкаркалася тут,
То хай не буде зовсім, чорти іі візьмуть.
Ось ти без чоловіка, сама собі цариця,
А тут нема хвилини, щоб трохи розхилиться.

Ще ввечері до хати, мій Грицю приповзе,
Почне отут варнякати,  не поймеш, що верзе?.
Питаю цю чортяку: «Ти гроші всі пропив?»
А він мені: «Ці гроші я потом заробив!».

Чого кума ти стогнеш, такий, та чоловік,
Нічого ти не зробиш, бо він до неї звик.
А я тут чула кажуть, що буде дорога,
І що його робити?. Для мене це біда.

Чи прийдеться до кума вечерю понести,
А як оце без пляшки? Не можу я піти.
Він буде глузувати, язик гострити свій,
Прикинуться дурною, або глухонімій.

А в осені прийдеться, до кума все ж іти,
Щоби город зорати, бо він один з рідні.
І гроші він не візьме, давай йому оте,
Щоб в горлі лоскотало і щоб було міцне.

Пішла Килина далі і стріла голову,
Скажіть мені будь ласка,  я дуже Вас прошу.
По радіо я чула, чи то усе брехня,
Горілки буде менше, підніметься ціна?.

Не вдержався від сміху з Килини голова,
Чи ти з луни звалилась, чи в льохи ти була?.
Вже мабуть із півроку, балакають за це,
Щоб зовсім іі знищить, щоб не було ніде.

Він ще про самогонку, у слід їй натякнув,
Наказувати будуть,чортяка вже забув?.
Та ще просити прийдеш, хоч чарочку налий,
Дулю з маком викусиш, голубчику ти мій!.