Зів'януть кимось подаровані квіти,
Когось увінчають в портретах.
Хтось лиш залишиться спогадом із минулого літа,
А я тобі співатиму крізь вічність куплети.
Забудуться сказані кимось слова,
Хтось крізь швидких загубиться днів.
А ти щоночі приходитимеш до мене у сні,
Ти будеш моєю, коли зацвіте весна надворі.
Промчиться час зі швидкістю жар-птиці,
Не переможе біг його ніхто.
Допоки в очі я твої не зможу надивиться,
Ти сяятимеш для мене всесвітом зірок.
Зітруться кіноплівки різних історій,
Я ж тебе малюватиму знову і знову.
Ти для мене – непізнане море,
Ти для мене – несказане слово….
З в януть кимось подарован кв ти...
© Copyright: Инна Дудник, 2014
Свидетельство о публикации №114011009442
Свидетельство о публикации №114011009442
Рецензии