Навiки!
Дуже повільно
Минає зими нічний час
Світанками в сірому тумані
І сонце, коли ми бачили востаннє?
В яскраві Листопада перші дні
Наприкінці залиті кров'ю молоді
Невинно романтичної дали
Перші пелюстки Революції
Сильніше боротися із сутінками
Холодною зоною пітьми
Огидною брехнею володаря
Але царя не моєї душі
Мене як вільної людини
Та кожної яка розкриває правди крила
Вбиваючи влади потвору в собі
Хижу потвору не цієї землі
Хвору на поміжгірську
Золоту лихоманку
Яка заховала довгі радісні
Теплі сонячні дні
Та ми переможемо цієї зими
Цієї довгої повільної зими
Раніше весни
Вдихнемо повітря Свободи
На варті кожної історичної нагоди
Непереможні часом герої
Як Слава неньки України!
Навіки...Так - Тисячоліттям Навіки!
Свидетельство о публикации №114011009370