Хто б час зупинив
Завмерли бунтуючи,
долі вітри,
ніч тихо-хвилюючий
спокій дала.
В обіймах мовчання
сіяли зірки,
і я снив тобою –
ти тільки моя.
Зима засніжила
замріяний світ.
Лишилась надія
зустріти весну.
Біль вимкнув терпіння,
скував серце в лід…
Знай: пам'ять не гине.
Прийду, обійму,
у шелесті сталім
кохатиму вік –
Тебе моя Доле!
Верни небосхил,
Шлях той, що до неба
разом би нас вів…
У соснах, в їх тінях
хто б час зупинив?..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2014
Свидетельство о публикации №114011007538
Свидетельство о публикации №114011007538
Рецензии
Дуже гарний вірш, як і всі інші, які прочитала.
На солов'їній мові звучить неабияк душевно! і справжні почуття.
З повагою,
Ксения Будда 24.04.2015 19:25 • Заявить о нарушении
На солов'їній мові звучить неабияк душевно! і справжні почуття.
З повагою,
Ксения Будда 24.04.2015 19:25 • Заявить о нарушении
Приємно радий за щирі слова, за відлуння у Вашому серці...
Спасибі Вам!.. З повагою Віктор...
Виктор Сурженко 28.04.2015 05:39 Заявить о нарушении
Спасибі Вам!.. З повагою Віктор...
Виктор Сурженко 28.04.2015 05:39 Заявить о нарушении
