Перша любов
На платформі навпроти стояв чималий натовп. Її увагу привернув чоловік, який махав рукою і щось кричав. Зоя зрозуміла, що він звертався до неї:
— Очам своїм не вірю! Зойко, це ти? Не впізнаєш мене? Це ж я, «Котигорошко»!
Вона одразу ж згадала його, хоча він дуже змінився. Худорлявий, середнього зросту, з густим, зовсім сивим волоссям. Це був Сашко Гончаров з паралельного 6-Б класу. Його й справді в школі всі називали Котигорошком. Як було його не пам’ятати, коли вона пережила через нього неабиякі неприємності. Зараз згадала про це з усмішкою, а тоді…
Зоя навчалася у 6-А класі. На великій перерві до неї прибігли дівчата і схвильовано сказали, що її терміново викликають до учительської. Постукавши у двері, вона увійшла до приміщення, де на неї чекали класний керівник, директор школи і декілька вчителів. Через хвилину з’ясувалась причина виклику. Хтось із хлопців написав Зої листа, в якому зізнавався у щирому коханні. Вона не розуміла взагалі, про що йде мова. Раніше їй ніхто ніяких листів не писав. І ось цей лист якимось чином опинився в руках класного керівника! Що тут почалося! Спочатку дівчинці нагадали, що вона піонерка, і така поведінка накладає пляму на всю піонерську організацію школи. Потім нагадали, що вона відмінниця, тому її поведінка повинна бути взірцем для інших учнів. Але ж цього листа писала не вона!
Зойка слухала і мало не плакала від образи і злості. Розуміла, що вчителі, по-перше, не мали права читати чужого листа. А по-друге, вона навіть не здогадувалася, що це міг бути за лист і від кого. І тільки в кінці прочуханки класний керівник сказала:
— Це ж тільки подумати, Котигорошко написав такого листа!
Зойка, нахиливши голову, стиха сказала:
— Якщо я буду вчителем, ніколи не читатиму чужі листи.
Пізніше їй сказали, що і Котигорошка теж викликали до учительської…
Вона так і не дізналася, що було в тому посланні. Та тільки
Котигорошка зненавиділа всією душею. Вона бачити його не могла. Пройшов час. Сашко виїхав разом з батьками в інше місто і більше Зоя його ніколи не зустрічала… І ось така несподівана зустріч.
Наближалася Сашкова електричка. Зою і Котигорошка розділяли дві залізничні колії. Чоловік, склавши долоні рупором, кричав:
— Знай, я тебе і досі люблю! Я люблю тебе все життя! Прощай! Пробач мені!..
Гуркіт електрички заглушив останні слова…
Зоя і справді стала вчителем. Вона не вірила в те, що в 6-му класі можна по-справжньому закохатися на все життя. Та тривалі багаторічні спостереження переконали її в тому, що таке можливо. Перша любов може зародитися навіть у першому класі! Єдина, сильна і на все життя! Часто Зоя згадувала цю зустріч і думала про те, що, певно, її доля склалася б зовсім по-іншому, якби цей лист не потрапив у чужі руки…
На уроках їй доводилося перехоплювати записки, які писали хлопці дівчаткам. Це заважало проводити урок. Якщо учень не віддавав записку, вона схилялася до нього і тихо казала:
— Після уроку забереш. Я читати не буду. Ти мені віриш?
І вони їй вірили. Бо їй неможливо було не повірити.
Зоя завжди всім говорила:
— Ніколи не читайте чужих листів, в яких зізнаються у щирому, чистому почутті — коханні! Ніколи!
05. 11. 2013 рік
Картинка з інтернету
Свидетельство о публикации №114011000058
І вони їй вірили. Бо, їй неможливо було не повірити.Это точно из твоей биографии, а встреча с Катигорошком, с большой долей вероятности, тоже из твоей.Выше всех похвал этот рассказ!
— Якщо я буду вчителем, я ніколи не читатиму чужі листи.Эта фраза наверно сразила наповал учителей? Ведь в их понимании любить можно только родину с малых лет...Удачи тебе, Дорогая!
Эдуард Неганов 19.11.2015 10:54 Заявить о нарушении
моментов в рассказах. Но больше подмеченного из
окружающей жизни.
Спасибо тебе, что ты не забываешь читать мои опусы!
***Удачи , здоровья, счастья!!!
Надежда Крайнюк 19.11.2015 11:28 Заявить о нарушении