На подив людям, чи на смiх...
(чи хто зурочив?),
мені ти випав... Наче сніг
посеред ночі.
І хто б не бачив у вікні,
що в білім липи,
упевнена: лише мені -
одній! - ти випав...
Ось ти. Білієш. Горілиць.
Жорсткий, січневий.
Хоч порадій, хоч відвернись -
мені!.. Із неба.
Відчути раптом захотів
мої тепло і ніжність:
не втримавсь, гордий, і злетів
на землю грішну.
Забудеш моторошну вись
в земному лоні...
Торкнусь очима, нахилюсь,
візьму в долоні.
Розтане сніг поміж долонь,
Натомість - диво:
оберне ніжний мій вогонь
тебе в людину.
І не скажу я в чорну мить:
"Жорсткий такий... Не треба!"
Не відпущу до хмар злетіть,
де сніжно мерз під небом.
Свидетельство о публикации №114011011135
Успехов Вам,
С искренним уважением!
Аслан Шаззо 23.04.2015 23:27 Заявить о нарушении
Особо - за то, что остановили внимание своё именно на стихах украиноязычных. (Интересно: почему именно на украинских, не зная украинского языка...?)
Приятно, что всё-таки красоту языка почувствовали.))
Непременно прочту Ваши стихи - мне понравилось, КАК Вы пишете с первого же прочитанного стихотворения.
С уважением, сердечным теплом и пожеланием добра -
Светлана Похилько 24.04.2015 01:34 Заявить о нарушении
Аслан Шаззо 24.04.2015 01:47 Заявить о нарушении
С благодарностью -
Светлана Похилько 24.04.2015 01:55 Заявить о нарушении