Скинув лист нерозважливий клен,
І стоїть, весь оголений, мерзне,
Я – суцільний натягнутий нерв…
Схожість маю із ним, та…проте,
Не зламаюсь, дасть Бог, ще воскресну.
Хоч гартую серденько в бою,
Намагаюсь холодним зробити,
Так, говорять, що легш буде жити,
Боротьбою з собою горю…
Хоча тепла, м'яка булка житня…
Світанкову чекаю зорю.
Скинув лист нерозважливий клен,
І стоїть гордий, але самотній…
Поміж сотень так схожих дерев –
Як бунтар…а тому – злодій…
Скинув лист нерозважливий клен...
© Copyright: Вита Парфенович, 2014
Свидетельство о публикации №114010909858
Свидетельство о публикации №114010909858
Рецензии