Він голиться й дивиться в люстерко,
І лишенько, як же він голиться!
Він мені не казав "я люблю тебе",
Не крутив кардамонове колесо.
Він одягається з поглядом Кубрика,
Я відчуваю себе у ролі,
З ним пороблено, з ним порублено,
В його посмішці сотні іроній.
Він кохається, мов щиро кохає!
З Джомолунгми кидає в вирій,
Він останній із племені майя,
З покоління ще гідних кумирів.
Він керується, чим він керується?
Його пальці мені метеликом,
В нього погляд як в Леннокса Льюїса,
В нього стан молодого Демону.
Він ховається, він себе змучує
І щоразу, в Карпатах узимку,
Відпускає пшенічні він кучері,
Ніби це особлива родзинка.
Він дивується свято й незаймано
І хизується жовтими мештами,
Я хрещуся й шепочу, що най йому
Буде все і ще більше належати.
Він говорить і до його голосу
Я вже стала, звернулася, звикла,
Я ніколи в житті не відмовлюся
Зазирати у його вікна.
Вiн голиться
© Copyright: Кассандра Римски, 2014
Свидетельство о публикации №114010908039
Свидетельство о публикации №114010908039
Рецензии