Мені коханий квіти дарував.
Цілував мене і ніжно обіймав.
Говорив: «Кохана почекай,
Станеш моєю назавжди ти так і знай».
Я чекала й щасливою була.
Від кохання п’яніла голова.
Всі говорили: «Не вір, не вір йому!»
А я вірила тільки йому одному.
Він до мене більше не прийшов…
Я зрозуміла – іншу він «знайшов».
Тепер їй говорить: «Кохана почекай,
Станеш моєю назавжди ти так і знай».
Єсть у світі - такі у нас парубки,
Які в кохання «грають» залюбки.
Серце дівоче «розіб’ють» і сміються…
Не знають, що сльози – їм віділлються!
Не знають, що сльози...
© Copyright: Татьяна Дерновая, 2014
Свидетельство о публикации №114010906578
Свидетельство о публикации №114010906578
Рецензии