Прапращури нашi

Двадцять вісім тисяч літ назад
Проживали люди вже у нас,
У житті підтримували лад
Для общин найкращий на той час.

Вибирали старшого на рік,
У них богом Сонечко було,
Мали знак його як оберіг,
Сваргу, оминуло щоби зло.

Колесо придумали вони,
Колісницю змайстрували теж,
Мали  також і свої човни
І у вигадках не мали меж.

Осідлали й запрягли коня,
Сіяли пшениченьку завжди,
В хатах проживала вся рідня
І від міст залишили сліди.

Людність ця складалася з племен,
Серед них теукри, звались так,
Нині знаємо ми їхній ген,
Більшість з нас такий же має знак.

Пращур арія і арій сам –
Кузня раси білої землян,
Розвивався тут й залишив нам
Звички та свій чорноземний лан.

Вишиванки – оберіг життя,
Посуд з глини випалений вже
З оберегом доброго буття,
Великдень, як оживає все.

Це був вибух розвитку людей,
Знали літочислення й письмо
І було багато в них ідей,
Все робилось ніби то само.

І вони з таким ось багажем
Рушили на конях хто куди,
Щоби владу взяти не ножем,
Розумом лиш підкорить світи.

Заснували грецький феномен
І Єгипет й древніх владарів,
Залишили в Азії свій ген
Й досягли Китаю, хто схотів.

По усій Європі розбрелись,
Щоби жити і владарювать,
А місцевий люд навчить взялись
У що вірить, як хазяйнувать.

Арії на конях прибули,
Грекам вершники це дивина,
Тож кентаврами їх нарекли,
Міф цей зберегла нам давнина.

Поділились арії з людьми
Всім що знали й досягли
І народи вийшли із пітьми
Й жити значно краще вже змогли.

Так цивілізація прийшла
Від арійців як провідників
І Європа шляхом цим пішла
Та іде багацько вже віків.

Ось такі прапращури у нас
Треба знати давнину свою,
Не вчорашні ми, це знає час
Й про арійську нашу всю рідню.

Українцю, завше пам’ятай,
Ти нащадок древніх земляків,
Про арійців знає кожен край,
Як умільців і розумників.
25-27.06.13.