***
Природи її незрівняну красу,
Крізь своє життя до кінця пронесу
Синівську любов і козацькую славу.
Софію шаную святу златоглаву,
Тут віри черпаємо чисту росу,
Із душ очищаєм кіптяву й іржу,-
Хай свій омофор розсіває по праву.
Та є ворогів ще безчисленна рать,
Що вільному руху запруджує гать
Й для світлої волі копає могилу.
Гей, встанем рішуче назустріч вітрам,
Та відсіч нищівну дамо ворогам,
Щоб взнали, поганці, козацькую силу!
Свидетельство о публикации №114010912595