Ледача жінка.
Сонце світить особливо,
І пташиний чути спів.
Наче хтось мене дбайливо,
Пригорнув та і зігрів.
Я лежу серед городу,
Поруч з гострою сапою.
Жінка узяла за моду,
Так знущатись наді мною.
В мене є краса і сила,
Тільки ніжності прохаю.
На в город мене з багрила,
А казала що кохаю.
Ох важка у мене праця,
Їй хотілось догодіть.
Бо вона така вже цяця,
Що від сонця їй нудить.
Треба сунуться до хати,
Жде мене смачна вечеря.
Біля груби моя мати,
В холодочку спить тетеря.
Ну таку узяв ледачу,
Тут болить, то там болить.
Світу білого не бачу,
Я з сапою, вона спить.
***
© Copyright: Владимир Теплоухов, 2014
Свидетельство о публикации №114010911502
Свидетельство о публикации №114010911502
Рецензии