Пам’яті Миколи Чумака.
Над рідним краєм-мирна тиша,
І чути мову рідної землі.
І доля б склалась зовсім інша,
Якби не у родинному теплі.
Ти досі чуєш-скрипка грає
Десь там далеко, наче уві сні.
І спогад той тебе торкає,
І линуть із дитинства ті пісні.
Ось зайде тато, візьме скрипку,
Мене пригорне до своїх грудей,
І ніжно поцілує, як перлинку,
Бо він любив усіх дітей.
Вони горнулись, як до груби,
І він розповідав їм про війну.
Як боляче тремтіли губи,
А на очах всі бачили сльозу.
Для мене був він рідним татом,
А іншим був і вчитель,і солдат.
І був порадником і братом,
На честь загиблих посадив і сад.
Село тобою все гордилось,
І все ж війна своє взяла.
Тепер нам тільки залишилось,
Щоб пам’ять вічно поміж нас жила.
***
© Copyright: Владимир Теплоухов, 2014
Свидетельство о публикации №114010911098
Свидетельство о публикации №114010911098
Рецензии