Снігова баба.
Морозець якось вдарив зненацька,
Снігом землю навколо укрив.
В мене кров закипіла юнацька,
Сніжну бабу я хвацько зліпив.
Кругла форма , така собі баба,
Замість носа морквина стирчить.
І стоїть середь двору незграба,
В очі дивиться ще й мовчить.
Руки змерзли і запал скінчився,
Та і юність одразу пройшла.
У вікно я ще довго дивився,
Поки бабу не вкрила імла.
***
© Copyright: Владимир Теплоухов, 2014
Свидетельство о публикации №114010911065
Свидетельство о публикации №114010911065
Рецензии
