Зима-пустунка

Пустунка легковажна ти, Зима,             
То лагідна і тепла, то сумна,               
З відлигою…  Чи враз насиплеш сніг,
І чується холодний, грізний сміх.

Ти зла, але тебе я не боюсь!
Ти виєш, а я вслід тобі  сміюсь! 
Сніг пригоршнями кидаєш в лице!
Люблю тебе я, Зимонько, за це. 

Від  примх твоїх я в захваті, повір,
Ти колешся й кусаєшся, як звір.
Холодну і засніжену люблю,
Колюча, тільки я не відступлю.

А віхола скажена все снує!
І хуга на гобої* виграє,
Швиденько кучугури намела
(Майстринею великою була!).

Виблискують казкові, мов кришталь,
Дерева. Сонце блиснуло й, на жаль,
Обсипалась краса. А Мітра**-Бог
Всім людям усміхається з висот.

 
Гобой* - дерев’яний духовий язичковий музичний інструмент;
за висотою звука середній між флейтою і кларнетом;

Мітра** - в давньоіранській і ведичній міфології бог
сонця, чистоти і правди.


Лютий, 2006 року.
Світлина з інтернету