Дитинство Детство
Голуба цілина, аж ген-ген небосхил.
Там де голі думки у своїм безодежжі
Набувають живильних, для здійснення, сил.
З однієї межі, та, що з лівого боку,
Видко лиш тишину, та і чується тьма.
Там немає часу, і розділення року,
То є час, коли нас у цім світі нема...
А за тею межею, що з правих боків
Вихорить безупинне життя,
Перетворює доля когось на батьків,
А когось відсила в небуття.
Хтось багатшає з часом,
Хтось багатий на час.
Для одних часу не вистачає...
Це життя без примарного блиску прикрас:
То дарує, а то відбирає.
Метушаться із правого боку Вони,
Вже дорослі, безкрилії люди,
Хтось до Господа ближче, а хто до Сатани,
А хто там і отам, наче всюди...
І лиш тут, у Безмежжі, у тихім краю,
Де співа про любов, й материнство,
Лиш отут відчував я себе, як в Раю,
Лиш в безмежжі на ймення Дитинство...
08.01.14 15:31
Свидетельство о публикации №114010808390