Не ходiть

Не ходіть до мене на могилу
Хай вона травою поросте
Не робіть хреста, не тратьте силу
Я вже мертва, отже все пусте

Шкода, що не можете спалити
Ті останки з яких вийшов дух
В нашому містечку крематорій
Лише мрія, випадковий слух

І не згадуйте, не ворушіть сумління
Я зійшла, як березневий сніг
І мовчати буду, мов каміння,
Що скотилося до ваших ніг

Ось і все. Прощатися не буду
Щоб жалЮ у серці не будить
Чим жила... тепер про все забуду
Крапка.  Спалах... і ... остання мить


Рецензии
Таке щось... Дурне, як кажуть, але знайоме...
"спалити - крематорій"? Якось "невногу" А що було до правки?

Олег Омелянчук   10.08.2019 07:53     Заявить о нарушении
Міцного вам здоров"я, пане Олеже! Рада Вас "бачити".
Дурне... але... А я завше "невногу".
Літо, а смуток. Можливо спека і посуха, можливо - вік (63-не мало).
Коли від долі нІчого чекати. Ще ніби сила є, та нема впевненості. Дивуюся тому, як мізеріють наші люди. Немає у молоді прагнення до "знань", лише віртуальні забави. Позбавляють здатності мислити, творити, просто людяності. А поселяються думки, що у людини N "життів". І вже нема страху. Ні перед чим.
Країна "ЗОМБІВ".

Наговорила, Понаписувала...
Вибачайте.

Здоров"я Вам та удачі

Богдана Синюк   10.08.2019 15:12   Заявить о нарушении
Я Вам теж радий. Щиро. Не готовий розділити повноосяжно усі Ваші спостереження та висновки щодо сучасної молоді. Думаю, Природа таким чином береже їх для майбутнього, захищаючи від войовничості дикунів сьогодення та від нас - мирних загалом, добрих, але... але таких уже "вчорашніх"!

Олег Омелянчук   10.08.2019 21:51   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.