Дорога і я крокую,
Знову до ста рахую,
Щось доречне собі обіцяю,
І все більше за кроками сяю.
Моя легшає поступ, тепліє.
І навіть дитя розуміє,
Де сонечко плавно сідає,
Там доля на мене чекає.
Іду, не знаючи суму,
Розкриваю цікавую думу,
І серце своє відчуваю,
Бо Бога і Мужа кохаю.
Люблю українськую мову,
І місто позачергове,
Де оксамитками кави,
Усміхаються файні вистави.
Кохаю трави із медом,
Під клітчатим стареньким пледом,
І дітлахів, що співають,
Та чистії помисли мають.
Оченята блищать і світять,
Долю добрую кожному мітять,
А я вже до ста долічила,
І рідне місто (на згадку) лишила.
8.01.14
Дорога до...
© Copyright: Кристина Медина, 2014
Свидетельство о публикации №114010803866
Свидетельство о публикации №114010803866
Рецензии