Не знаю - любив її сильно, чи слабо...
Боюся - збрешу сам собі вже, напевно.
Та, хай би там як, але згадка про бабу
Неначе й не згадка, а зустріч приємна.
Чому не "бабуся", не "бабця", чи ще як?
Хто зна! Звикли вже, як і інші так само,
До слів прямокутних, мов потяг до рейок,
Аби не вантажити розум думками.
А бабі було би сто років весною...
Отут. Та вона залишилась в тім світі,
Усміхненою і з міцною косою.
В тім світі, де всі-всі батьки іще діти,
Де їй не самотньо в долині покою,
Де зовсім не пахнуть навощені квіти,
Де влітку вночі над її головою
Лиш місяць лускатий вангогівський світить.
-----------------------------------------------
Картина Вінсента Ван Гога "Місяць"
Баба
© Copyright: Олег Омелянчук, 2014
Свидетельство о публикации №114010801896
Свидетельство о публикации №114010801896
Рецензии
не саму серую мышь надо любить
а её хобби и её инфраструктуру
остальное приложится
во множественном Количестве..!!
от гула птичьих базаров
заболят слуховые рецепторы..!"
и ты Поймёшь..это старость.
Волк Декаданса 07.09.2016 18:38 • Заявить о нарушении
а её хобби и её инфраструктуру
остальное приложится
во множественном Количестве..!!
от гула птичьих базаров
заболят слуховые рецепторы..!"
и ты Поймёшь..это старость.
Волк Декаданса 07.09.2016 18:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.