Я знову і знову змиваю іржавий біль
Зі шкіри блідої, бо виразки наче – плями...
Краще б писати шедеври у грубий стіл,
Аніж жалюгідні неспокою телеграми.
Тоді протриматись лишалося ще ледь-ледь –
Два місяці проти тисячі років смутку!..
Я все зіпсувала, заплутала… Край розгледь
І серця у попіл зітри скам’янілу грудку.
Не винний мені ні крихти свого тепла,
Тому не благаю тебе ні про що, коханий.
Я дуже чекала, та втерпіти не змогла,
І вбив мене той, що стався передостаннім.
Чорніє імла глибокої надто рани…
Мені вистачає на спокій твого крила,
Але чи я маю право на довші плани?..
08.01.14
Плани
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114010811650
Свидетельство о публикации №114010811650
Рецензии