Уночі, коли я лягаю спати,
і ставлю будильник на восьму ранку,
вони тихо приходять до моєї кімнати,
і висять наді мною
аж до світанку.
Вони весь час говорять про тебе,
ї з їх розмов я пишу вірші,
мої думки стали чисті як небо
з якого більше не йдуть дощі…
Леді, в віршах уся моя правда,
Розумієш?!
Правда над всі світи!
я вперше радий що буде «завтра»,
бо в цьому «завтра» тепер є ти.
М.Філдман
***
© Copyright: Мартин Филдман, 2014
Свидетельство о публикации №114010801053
Свидетельство о публикации №114010801053
Рецензии