День і ніч відпочиваю,
Ні з ким і погратись.
Клопіт з мишами не маю,
Бо навчив боятись.
Раптом чую шепіт в вуха,
Очі трохи розтулив.
Щось пищить, неначе муха.
Ширше очі я розкрив.
Мишеня переді мною,
Як листочок вся тремтить.
Зовсім треба буть дурною,
- Я ж ковтну тебе умить.
- Ні, ковтати все ж не треба,
Спершу вислухай мене.
Я для тебе, мов амеба:
Проковтнеш – ні те, ні се.
Відгодуєш, ну а потім
Забажаєш і ковтнеш.
Буду я тоді не проти,
Та і шлунок збережеш.
Я ж, дурний, її послухав,
Ковбасою годував.
Потім місяць вуха чухав
І дарма її чекав.
***
© Copyright: Владимир Теплоухов, 2014
Свидетельство о публикации №114010709268
Свидетельство о публикации №114010709268
Рецензии