Час перевіряє на міцність почуття
Страх стає байдужим, - змінивши сенс буття
Невизначеність гіркне в чеканні день від дня
Вакум-одинокість виглЯдає з вікна
І чим різняться роки, коли всі схожі дні?
Й до біса всіх пророків, що віщують мені
Стою мов тінь-примара, курю - пускаю дим
Все зношу стійко, мовчки, наклавши вдало грим
Найдовшу тимчасовість читаю ніби повість
Латаю та як вмію свою діряву совість
І ніби все довкола мою сприймає прикрість
Десь тільки забарились - кохання, щастя й ніжність.
Nоворiчне
© Copyright: Зовут Меня Никто, 2014
Свидетельство о публикации №114010705091
Свидетельство о публикации №114010705091
Рецензии