Щоб себе уникнути

довгії паростки,
зламана доля
радість-роса, що
стікає краплинами.

пташиний щебіт
збиває з роздумів.
й душу гонить
стрибати вершинами.

не допоможе
забути бажане -
перекричить
луна усе криками.

лісом, галявиною
промайнувши
біг нагоняв,
щоб себе уникнути.


Рецензии