Не озиратися!
Уже вперед пливе стрімкий мій човен
Туди, де сонця ясного розмай,
Де вОди розливаються, мов повінь,
Аж ген туди, у синь, за виднокрай!
А я все озираюся в минуле,
В свої, уже загублені, світи,
Оті, що, заколисані, заснули,
Хоч знаю – вдвічі в воду не ввійти!
Не повернуть ті золотисті хвильки,
Що рибками зміїлись біля ніг…
А скільки щастя розливалось! Стільки,
Як сяєва ясних очей твоїх!
Та годі сліз! Вперед пливи, мій човен!
Минулому немає вороття…
… За виднокраєм щось чекає нОве.
Не зупиняйся, стрімнинА життя!
Не оглядывайся! укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114010710716
Свидетельство о публикации №114010710716
Рецензии