Судак, як Лондон, у туман
Дощу краплини на лиці.
Живем – два сонечка – в обмані,
Дні щастя терпнуть у руці.
В розмивах неба – темінь ночі,
Окута пальми тихий сон.
Мені потрібні рідні… очі,
Пекучий і п’янкий полон.
Втрачаю смисл бажань до ночі,
Дощ із надривом став тужить.
Поспілкуватись серце хоче,
Туман за вікнами дрижить.
Свидетельство о публикации №114010604859