Небо в вічність іде від дороги,
А ворони кричать і кричать.
Дні осінні натомлено-вбогі,
І дощі цілий день деренчать.
Чиясь тінь на мосту з’явилась.
Входиш в двері і ставиш чай.
Тепло рук твоїх – божа милість.
„ Я люблю...,- шепотиш.- Ти це знай.
Душ зв’язок – це багато чи мало?
І любов без претензій гучних?
Інтерес серце в серце пізнало,
А тепер ... в мене спить на плечі.
Небо в в чн сть де в д дороги
© Copyright: Анатолий Заступ, 2014
Свидетельство о публикации №114010603238
Свидетельство о публикации №114010603238
Рецензии